КіноДок-фест

Новини

22.05.2016

Сергій Файфура: «Мої пісні – моя зброя»

Почесним гостем «КіноДок» став відомий український співак Сергій Файфура. Увагу колоритного виконавця привернули фільми-учасники фестивалю, було багато спілкування, обміну досвідом. Ввечері 21-го травня Сергій Файфура заспівав на головній сцені фестивалю на Красній площі, виконавши з десяток найкращих пісень, після чого відповів на наші питання.

- Сергію, чи відвідували раніше Чернігів?

- Я тут вдруге. Колись приїжджав на зйомки документального фільму в Седневі, а в Чернігові був  проїздом, тож сьогодні уже вдруге. Дуже потішився за місто, бо мені, на відміну від інших міст, Чернігів здався чистішим, абсолютно мирним і світлим.

- Чому, на вашу думку, фестиваль «КіноДок» проводять саме в Чернігові?

- Зрозуміло, що будь-де можна проводити. Але де він має пройти вперше, як не на Батьківщині Довженка. То є певна логіка такого розташування. Зрештою географія фестивалю може змінюватися, але дуже символічно почати його саме у Чернігові.

- Як певним чином пов’язані із документальним кіно?

- Я сам кіно (сміється). До того ж натхненником і генератором ідей - Дмитром Чирипюком, ми давні друзі. І, по-перше, я - режисер, сам знімав документальні фільми, на жаль, вони не будуть представлені,  а, по-друге, я запрошений як учасник концерту. Я тут працюю зі своїми суперпатріотичними й найкращими в Україні піснями, тому що я Сергій Файфура. От і все (сміється).

- Які у вас враження від перегляду фільмів? Можливо, уже маєте фаворитів?

- Про фаворитів нічого казати не буду, хай про те говорять члени журі. Я скажу, що все, що є на фестивалі і взагалі, те, що зараз знімається, належну оцінку отримає лише згодом. Найголовніше, що можна винести з цих фільмів – це біль, причому не показний, не штучний, а абсолютно природній. Ми зараз хочемо перемогти, тому що іншого виходу просто не існує – нам треба жити. Документальне кіно – це уже відображення тих трагічних подій, які відбуваються зараз із нами, але, найголовніше, ми повинні усвідомити, що ми не маємо залишатися у статусі того, хто відбивається і мають бути заходи на випередження дій. Це йде від нашого уряду, від керівництва держави, але й від нас також, ми маємо активно йти у наступ. Я не маю на увазі, що всі повинні кидати гранати. У кожного своя зброя, приміром, я створюю пісні, я ними воюю, це мій спосіб і моя зброя. Тож ми маємо йти на випередження, оскільки якщо будемо лише відбиватися, то нас будуть лише доганяти і товкти по голові, по дупі чи по чому завгодно, має бути на випередження думка, а одразу за нею – дія. Тому найперше, що має бути – перемога, і, дай Боже, щоб ми знімали фільми про красивих дівчат, а не про трагічні події, у яких рвуть, ріжуть, стріляють. Це жахіття, але на те й мистецтво, щоб відображати життя таким, яке воно є.

- На вашу думку, документальне кіно розраховане на всі вікові категорії?

- Звичайно, це ж життя.

Підготувала Людмила Примак


Copyright © 2018
Фестиваль «КіноДок»
International film festival «KinoDok»