Єдиний і неповторний Богдан Бенюк вже понад тридцять років радує шанувальників кіно- та театрального мистецтва своїм талантом. Наприкінці травня 2016 року Богдан Михайлович предстане в новій для себе ролі, тепер він вже як член журі оцінюватиме роботи режисерів та акторів на першому Міжнародному фестивалі патріотичного документального кіно «КіноДок».
Ми ще не знаємо, що саме побачимо та чого очікувати від Фестивалю, бо він проводиться вперше. Але сам факт започаткування «КіноДок» дає підстави та надію сподіватися, що збуваються плани по відродженню українського кіно. Згадаймо хоча б десятирічну давнину, тоді здавалося, що художнього кіно в нас немає, документальне ледь зводить кінці з кінцями, і так далі. А в останні роки вже бачимо великий бум відродження саме українського кіно, і пов’язаний він саме з подіями в нашій державі, з війною, певним фінансуванням з боку держави. Знаю величезну кількість творчих людей, які за свої кошти чи за кошти друзів роблять багато фільмів. На фестивалі «КіноДок» будуть відібрані саме ті роботи, які дають певне відображення нашого життя за останні роки. Це добре, насамперед, для історії. У державному кінофонді України є фільми, що були відзняті ще сторіччя тому, це є неоціненний скарб! Ми розуміємо, що цей скарб роблять люди, які займаються саме кінодокументалістикою. Саме до речей пов’язаних з історією ми і доторкнемося на нашому фестивалі. У нас серйозне журі, відбираються гарні роботи. І, зрештою, пробувати завжди треба. «Безумству хоробрих співаємо ми пісню», – цю формулу ще ніхто не відміняв.
– Фестиваль є міжнародним, вже надходить чимало робіт від режисерів-документалістів з різних куточків світу. Вам, як людині відомій своєю патріотичною позицією, буде важко зберегти об’єктивність оцінюючи роботи про Революцію Гідності, або війну на сході України?
Ви знаєте, одного разу я потрапив на фестиваль у Трускавці, де в тому числі були представлені фільми з Росії. Журі тоді присуджувало певні нагороди фільмам про Чечню, які були зняті з точки зору офіційної Росії. В них не говорилося, що незалежний народ Чечні прагне визволитися з-під ярма Росії, жити самостійно. В цих фільмах мова йшла про чеченців-екстремістів та таке інше. Я тоді у своєму слові-зверненні сказав, що це точка зору Росії, яка за багато років не могла задавити малесеньку країну Чечню, і лише шляхом підкупу зрадників поставила на керівні посади, як виявилося, нинішнє керівництво республіки. Дуже важливо, що такі фільми не братимуть участь в «КіноДок». Бо запах свободи, запах правди нам зараз дуже знайомий, ми його здалеку відчуваємо. Має бути об’єктивність точки зору, а не якісь фентезі на ту чи іншу теми.
– Документалістика, авторське кіно ніколи не були масовими. На ваш погляд, яким чином можна привернути увагу до фестивалю пересічного глядача?
І добре, що кіно є авторським. В художніх картинах ми маємо бачити точку зору і світогляд режисера. Ми звикли, що більшість фільмів глядач отримує із «зомбояшика», так я його називаю. Телебачення завжди використовує ситуацію і годує нас так би мовити «канальними» фільмами. І ось ці фільми, від каналу яким керує той чи інший господар, впливають на психологію та смаки глядача. Слава Богу, зараз деяким таким фільмам перекривається кисень. А авторське кіно в усі часи заслуговувало на повагу. Точка зору творця, точка зору художника – це завжди цікаво. А точка зору людини, яка володіє телеканалом та чималою кількістю грошей, поступово відходить на задній план. Проведу аналогію з футболом, де багатий дядько володіє клубом і з власної кишені годує систему під назвою «команда». І є хлопці-гравці, є тренер… І ми завжди дивимось на полі на них, на цих творців, на чарівників м’яча, які нам часом дарують справжнє диво. Для кіно дуже важливо, щоб воно було авторським, саме тоді воно має цінність.
– Аби фестиваль став масовим, організатори безпосередньо до кіно додали мистецькі заходи, спортивні змагання, археологічну конференцію, різноманітні виставки та інше. Чи допоможе це привернули увагу глядача?
З першого разу – звичайно ж ні! Поясню чому. Той самий Михайло Іллєнко понад два десятиліття проводить фестиваль під назвою «Відкрита ніч». І ми знаємо, що з цього фестивалю прийшла величезна кількість молодих режисерів, які згодом пішли в самостійне плаванні та знімають власні роботи. Але популяризація «Відкритої ночі» не відбувалась тому, що зараз ця важлива справа робиться лише завдяки телебаченню, а воно має певні рамки. Патріоти України телеканалами нажаль не керують, всі можновладці у нас називають себе людиною світу і в жодному разі не ототожнюють з українською нацією. У цьому плані є проблема, але йти вперед неодмінно потрібно. Сподіваюся, роботи що візьмуть участь в фестивалі згодом із радістю будуть показані по телебаченню. Той самий «5 канал» може робити огляди «КіноДок», показувати найкращі фільми чи переможців. Це була б телеканалу велика честь і хвала. Бо нечасто зараз проводяться фестивалі і потрібно чимдужче підтримувати тих безумців (звісно, кажу це у гарному смислі слова), які вирішили проводити «КіноДок».
– Щороку «КіноДок» відбуватиметься у новому місті, а дебютний пройде у Чернігові. Це місто є особливим для вас, саме тут у 19-ти річному віці ви знялися в одній із перших для себе картині, в ролі партизана…
Чудове місто, яке справді заслуговує приймати великий фестиваль. Найголовніше, аби розголос про «КіноДок» попав в душу тим людям, які вважають себе патріотами Чернігова, Чернігівської області і взагалі всієї України. Аби вони у травні, коли «сади цвітуть, картоплю саджають і всі їдуть на дачу», щоб в ці теплі дні вони захотіли попасти на площадки фестивалю. Я впевнений, такі люди в Чернігові обов’язково знайдуться. А те, що «КіноДок» буде мандрівний, це теж добре. Згадаємо ту саму «Червону руту», яка щороку мандрує з заходу на схід, з півдня на північ і відкриває нові імена в естраді. В кіно маємо зробити так саме, це вважаю абсолютно нормально.