У творчому доробку режисера театру і кіно, графіка, сценографа Сергія Маслобойщикова є багато робіт, які викликали щиру зацікавленість широкої аудиторії та дискусію в колі колег і фахівців. Зараз у Сергія Володимировича новий виклик – як член журі міжнародного кінофестивалю «КіноДок» він має відібрати із десятків режисерських робіт у жанрі документального патріотичного кіно найкращі, які і будуть номіновані на нагороди. За якими критеріями він це робитиме і чого власне очікує від фестивалю – тема нашої бесіди з Сергієм Маслобойщиковим.
Очікую на цікаві фільми, які б були про людину, про її долю. Щоб у них не була якась ідеологічна шароварна політика, а були звичайні людські розповіді. Про людей, про той час, в якому ми живемо. Тому я дуже побоююсь ідеологічного забарвлення цього фестивалю, або того, що може бути довкола нього. Очікую, щоб він був щирий, це дійсно має бути щира акція, яка йде від серця. Взагалі, в мистецтві ідеології як такої немає, ідеологія народжується коли починаєш це мистецтво «прочитувати», як саме – кожна людина для себе це вирішує. Правдива розповідь про долю людини – найцінніше, що може бути. Фахівець чи режисер який робить такий фільм якщо дотримується цього, якщо йде в глибину проблему, не зосереджуючись на зовнішніх барвниках, певним чином може гарантувати успіх своєму фільму.
– Ви, як член журі, готові, що мабуть більшість робіт стосуватиметься подій під час Революції Гідності, або війни на сході України?
І прекрасно, це ж наша історія. Я там був, і всі ми там були… Це такий низовий свідомий і, як на мене, індивідуальний рух в суспільстві. Сотні тисяч, мільйони доль, які були в цьому задіяні. Свідомий вибір кожної людини, саме це мені цікаво. Як кожна людина для себе вирішує свою долю та загалом долю країни. Все це відбувається разом, на головній площі країни, на очах всього світу.
– Авторське кіно рідко коли буває масовим. Як організаторам «КіноДок» зробити, щоб фестиваль викликав зацікавленість різних верств населення, щоб центральна площа Чернігова була повна людей, щоб наприкінці травня Чернігів став культурною столицею України?
Думаю, тут є лише один рецепт. Представлене на фестивалі кіно має бути правдивим, не повинно заплющувати очі на існуючи проблеми, має відчувати конфлікти в суспільстві. Тобто, глядач хоче бачити правдиву розповідь про драматичну долю людини. Ніхто не піде дивитися фальшивку, бо вона нікому не потрібно. Це те, чого я більше за все побоююся, щоб цього не трапилося. Навіть в тому випадку, якщо ця фальшивка робить тобі чи комусь приємність. Люди приходять в кіно коли відчувають потребу взяти щось корисне для життя. Навіть якщо там цього не буде, так там і не повинно бути конкретних відповідей, повинні бути правдиві питання, на які потім відповісти спробує кожен сам для себе. Але ці питання мають бути чесні. На сеанс людина йде перш за все за цим, вона не хоче, щоб її обдурювали. Якщо це потрібно для життя, якщо це буде необхідне, кіно обов’язково знайде свого глядача, а фестиваль користуватиметься заслуженою повагою та популярністю.
